Codein напиток Lean (лин) цены наркотик Полярный

Да ладно, хорошо. Вот, мне нечего делать, расскажу вам, как я купил кодеин и исследовал заброшенный завод. Заранее прошу прощения, если текст получится сумбурным, но ведь наркотики, знаете ли, не совсем полезные штуки для мозга. Так шо я просто поделюсь своими мыслями, как они есть, а вы уже сами разберитесь, пацаны.

Значит так, приходится мне в этом поганом городишке рыскать всякой штуки для наркошки. Не, это не про меня, я здоровый парень, просто такой хобби в жизни есть - носиться по району и искать новые закладки. Всё началось с того, что однажды я вышел на улицу и решил просто погулять. Вспомнил древний заброшенный завод, который на карте был отмечен красным, как опасное место. И подумал, ну, а почему бы не сходить туда? А то скукотища же, буду веселиться от души, а потом может быть даже найду что-нибудь интересное.

Так что схватил своего брата по удочке и пошли покорять этот завод. Завод казался огромным, словно монстр, который уже несколько лет спит глубоким сном. Пришлось полезть через забор, но это мелочи, мы ведь смельчаки, не так ли?

Как только мы оказались внутри завода, ощутили нечто непонятное. Чувство адреналина, что ли. "Вжух!" - он пронзил нашу плоть и заставил сердце биться с жуткой силой. Давно я так не агрился, мозг просто сверкал от энергии.

Но мы не пришли сюда только для того, чтобы поглазеть на старые стены завода. Мы хотели найти что-то ценное, то, что захотят покупать другие наркошки. И таки нашли. Прошарив все уголки этого проклятого места, наткнулись на небольшую шкатулку, внутри которой были разные закладки. Ура, думаю я себе, нашли сокровище!

А зачем это нам? Да просто. Так прикольно же - искать, находить, продавать. Иногда можно и самому попользоваться. Но эту шкатулку я спрятал подальше, чтобы случайно не попасться на глаза копам.

А чтобы отпраздновать то, что мы нашли, решили подогреться. Жоско подогреться, ага. Такой вот балдёж, парни. Конечно, это не зеленка и не кэг, всего лишь горсть дорогих закладок, но сушку мы тогда не нашли, так что пришлось время провести с кодеином.

И вот мы, сидим на верхнем этаже этого старого завода, отдыхаем, любуемся городом под собой и дымим кодеин. Это было что-то невероятное, парни. Я просто чувствовал, как эта штука внутри меня разгорается, доставляя вершину наслаждения.

А потом решили исследовать завод дальше. Кто знает, что ещё может здесь оказаться? И вот нашли еще одну комнату, в которой было что-то похожее на зеленку. Но это была не марихуана, а амфетамин или что-то в этом духе. Ну, такое. Не наш стиль, но может кому-то и пригодится. Оставили это место для других наркошей, которых так же туда закидывало.

В общем, так мы с братом провели несколько недель, исследуя этот заброшенный завод. Не каждый день удаётся попасть в такое место и провести там время, будучи такими полезными для общества.

Так что вот вам история про нашу приключенческую прогулку по заброшенному заводу. Может кому-то понравится, а может быть, это просто мои наркоманские выдумки. Но, честно говоря, на это мне всё равно. Я всего лишь рассказал вам свою историю, ну а что дальше - уже ваше дело, парни.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.